Польща загострює кризу щодо українського агроекспорту

Інформує "Громада", посилаючись на bizagro

19 липня стало відомо, що п’ять країн ЄС: Польща, Угорщина, Словаччина, Болгарія та Румунія – спільно звернулися до ЄС із проханням продовжити заборону на імпорт українського зерна після 15 вересня. Одночасно польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький виступив із вкрай жорсткою заявою, що за будь-якого рішення Єврокомісії Польща не відкриватиме кордон з Україною для зернових продуктів.

Я хочу чітко заявити від Міністерства сільського господарства Республіки Польща, що ми не відкриємо цей кордон. Або Європейська комісія погодиться розробити… регламент, який продовжить цю заборону, або ми це зробимо самі”, – стверджує Моравецький.

За його словами, Варшава йде на цей крок “не проти українців”, а “заради польських фермерів”. При цьому можливості для транзиту української агропродукції у треті країни будуть збережені. Тим самим Варшава йде на дуже жорсткий конфлікт з Єврокомісією, адже таке порушення принципу єдиного ринку ЄС б’є по Брюсселю не меншою мірою, аніж по Києву.

Що в такій ситуації має робити Україна? Хто з потенційних союзників може підтримати Польщу? І чи піде ЄС на жорстке покарання порушників?

Спробуємо дати відповідь на ці питання.

Компроміси за рахунок України

Перш за все, нагадаємо передісторію цього конфлікту. Обмеження щодо українських пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику були запроваджені Єврокомісією 2 травня, а 5 червня – продовжені до 15 вересня. Поява цих обмежень стала реакцією Брюсселя на заборони, запроваджені щодо українського агроекспорту чотирма країнами ЄС: Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Болгарією. Ще одна країна – Румунія – не стала вводити односторонніх заходів, хоча підтримала звернення до Єврокомісії про встановлення заборони на продаж української аграрної продукції. Цей крок Єврокомісії значною мірою був вимушений: односторонні дії підривають монополію євроінституцій на ведення торгової політики, однак йти на жорсткі заходи щодо відразу кількох країн ЄС у Брюсселі виявилися не готові. Саме тому обмеження були запроваджені через механізм виняткових та тимчасових запобіжних заходів. Він не потребує доказів того, що зростання експорту завдає істотної шкоди виробникам з країн ЄС, а тому може бути запроваджений досить оперативно. Зворотний бік цього механізму полягає в тому, що виняткові та тимчасові запобіжні заходи за своєю природою не передбачають тривалої дії. Протягом обмеженого часу вони мають бути або замінені на класичні захисні заходи, ухвалені відповідно до процедури торгових розслідувань, або скасовані. Саме тому рішення Єврокомісії про продовження дії заборони до 15 вересня виявилося ще скандальнішим, аніж її початкове запровадження. Для компенсації Києву дали зрозуміти, що це продовження буде останнім. Про особисті запевнення цього від президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн говорив президент Володимир Зеленський. Зрештою, пресреліз, випущений 26 червня за результатами засідання Ради з сільського господарства та рибальства ЄС, фіксував консенсус щодо того, що “виняткові та тимчасові запобіжні заходи щодо імпорту обмеженої кількості товарів з України набули чинності 2 травня та будуть скасовані до 15 вересня 2023 року”. Країнам ЄС, що стверджують про шкоду від українського агроекспорту, запропонують компенсації для фермерів у розмірі 100 млн євро. Найбільшу суму (39,33 млн євро) мають отримати саме польські фермери. Проте умовою для отримання компенсацій має стати згода урядів цих країн не продовжувати обмеження після 15 вересня.

Польська влада між двох вогнів

Тож навіщо уряд Польщі демонструє готовність йти на конфлікт з ЄС, залишаючи фермерів без багатомільйонних компенсацій? Причина дуже проста – парламентські вибори, що мають відбутися восени. Саме передвиборчі стратегії, як вважаються, і спонукали польську владу першою ввести обмеження проти українського агроекспорту. І за даними “ЄвроПравди”, саме польські дипломати в кулуарах Єврокомісії найбільш жорстко вимагають продовження дії заборони – щонайменше до кінця року. Річ у тім, що наразі виборча кампанія у партії влади “Право і справедливість” відверто не виходить. Стратегія різкого підвищення соціальних виплат, що приносила перемогу на попередніх виборах, тепер вже не діє. Як наслідок, відрив між ПіС та опозиційною “Громадянською платформою” стрімко зменшується. У такій ситуації голоси польських фермерів – не дуже великої, але активної та впливової групи, – можуть виявитися визначальними. Від того, чи продовжать вони підтримувати ПіС, чи віддадуть голоси опозиції (наприклад, Польській селянській партії), залежить збереження ПіС при владі ще на чотири роки. Саме тому для польського уряду вкрай важливо, щоб обмеження щодо українського експорту залишалися чинними щонайменше до виборів (які пройдуть у жовтні або листопаді), а в ідеалі – до кінця року, щоб цей фактор не впливав на перебіг ймовірних коаліційних переговорів. Саме цією логікою і пояснюється заява Матеуша Моравецького. Дивує в ній лише безпрецедентна жорсткість слів прем’єра. Це означає, що передвиборча ситуація є вкрай несприятливою для чинної влади, а тому діяти їй треба жорстко. Часто – не звертаючи уваги на економічні наслідки цих дій: перемога на виборах є важливішою. Показово, що президент Анджей Дуда, який не бере участі у цих виборах і взагалі завершує свою другу та останню каденцію, може собі дозволити відсторонитися від цього конфлікту. Але одночасно це означає, що його заяви з цієї теми, які так позитивно сприйняли в Україні, не відповідають реальній позиції правлячої партії. А часто й поготів – суперечать їй.

Конфлікт на рівні ЄС

Малоймовірно, щоби Польща пішла на конфлікт з Єврокомісією, не маючи підтримки інших країн. Нагадаємо, що наразі усі п’ять східноєвропейських країн закликають ЄС продовжити дію обмежень. Та чи всі вони погодяться демонстративно не виконувати рішення Єврокомісії? З великою ймовірністю можна припустити, що до цього конфлікту не приєднається Румунія. Вона й раніше не вводила односторонніх обмежень проти українського експорту, тож, швидше за все, не робитиме цього й у вересні. Є підстави сподіватися, що на конфлікт з ЄС не піде й Болгарія. Тепер там сформований повноцінний (і дружній до України) уряд, а відповідно, країні більше не загрожують нові позачергові вибори. Натомість можна припустити, що компанію Польщі складе Угорщина – хоча там не плануються вибори, Будапешт зацікавлений у посиленні стосунків із Варшавою у протистоянні євроструктурам. Під питанням позиція Словаччини. Попри проукраїнські настрої президентки Чапутової та її технічного уряду, у вересні у країні пройдуть парламентські вибори. Відкриття ринку для української агропродукції може стати важливим козирем для проросійської опозиції, що збільшує небезпеку того, що і Словаччина може приєднатися до демаршу. Від кількості та рішучого настрою країн, що підтримають Польщу, значною мірою залежить результат переговорів з Єврокомісією. Втім, у Брюсселі вже також підняли ставки, заявивши про неможливість продовження обмежень. Проти цього виступають і низка західноєвропейських країн, в першу чергу Німеччина. Для всіх них вкрай небажано створення прецеденту порушення принципу єдиного ринку Євросоюзу. Тож можливостей для нового компромісу майже не залишилося.

Що в такій ситуації варто робити Україні?

Ймовірно, підтримувати Єврокомісію, захищаючи позицію, що всі торговельні обмеження мають запроваджуватися лише відповідно до процедур. Це найбільш вразлива позиція Польщі, адже їй так і не вдалося довести факт негативного впливу українського агроекспорту на своїх фермерів. Це непроста робота, проте Київ має і потужні аргументи на свою користь, і впливових союзників.