Стало відомо, чи буде в Україні дефіцит хліба

Інформує "Громада", посилаючись на agronews

Попри війну Україна розраховує зібрати непоганий урожай — близько 50 млн тонн зерна. Так, це менше, ніж торішні 53,8 млн тонн, однак і не найгірший варіант. Для порівняння: далекого 1945-го Україна мала врожай 12 млн тонн, а післявоєнного 1946 року — взагалі лише 8,5 млн тонн.
Площі скорочено, але експорт — у пріоритеті
Загалом урожай в Україні тепер оцінюють і прогнозують усі: чиновники, політики, трейдери, виробники, аналітики, вчені. Цікаво, що вихідні дані в усіх однакові, а ось прогнозні цифри виробництва зерна 2023 року різні. Восени під урожай 2023 року аграрії скоротили площі під пшеницею до 4,2 млн га. Причин не повторюватимемо. Обмежимося словом «війна». Додамо 270 тис. га ярини, й вуаля: маємо до збирання 4,5 млн га пшениці, або на 0,9 млн га менше, ніж 2022 року. Проти 2021-го цьогорічні площі до збору менші на цілих 2,5 млн га. Спираючись на оперативні дані МінАП щодо площ озимих і ярини, аналітики провели опитування серед фермерів. І тепер, використовуючи розрахунки урожайності в розрізі областей, озвучують можливий валовий збір пшениці на рівні 23,5–24 млн тонн (у вазі після доробки). Це істотно вище за поточні ринкові очікування. Оптимістично налаштовані й аналітики американської NASA Harvest (програма з продовольчої безпеки та сільського господарства). Вони, спираючись на дані супутників, упевнені, що виробництво пшениці в Україні може становити від 25 до 26,5 млн тонн, із них 4 млн тонн — зерно на полях, окупованих рф.
А ось офіційна версія (від Мінагрополітики): 46 млн тонн зернових, із них пшениці — близько 17 млн тонн. Версія американських колег, на чиї дані здебільшого орієнтується загал, — 17,5 млн тонн пшениці (червневий звіт USDA). Та найбільше імпонує підхід учених-аграріїв. Вони мають аж три сценарії. Оптимістичний: урожай — 55 млн тонн, зокрема пшениця — 19,5 млн тонн. Середній: урожай — 51,5 млн тонн, пшениця — 18,4 млн тонн. Песимістичний: урожай — 47,8 млн тонн, пшениця — 17,3 млн тонн. Водночас нагадаємо, що були в Україні й гірші роки (2000-й — 10 млн тонн пшениці), та кращі (2021-й — рекордні 32 млн тонн). Цікавий спогад: 1990 року Україна отримала 51 млн тонн зерна, з них пшениці — 30 млн тонн. Врожайність тоді була 4 т/га, а нинішній світовий рекорд, до речі, — майже 18 т/га. Нині середня врожайність по країні — 4 т/га. Хоча є господарства, де врожайність — на рівні 3 т/га, але є й такі, що збирають по 8 т/га. Як колись, так і нині природа та погода час від часу нагадують, що вони — пані підступні. Інколи жодна технологія не може впоратися з їхніми примхами: дощ/засуха/град/морози. Щоправда, цьогоріч озимина перезимувала більш-менш, але, зауважу, тільки зібране з конкретного поля збіжжя — то реалії. Версія громадсько-трейдерська: пшениці в Україні 2023-го буде більш ніж достатньо для забезпечення внутрішнього попиту та продовольчої безпеки. Водночас дещо насторожує меседж від трейдерів: понад сім мільйонів українців виїхали, відтак попит на продовольчу пшеницю нижчий. Решту можна спокійно продавати в Африку, на ринки ЄС, далі по світу. Про війну й примхи природи (як 2000 року) неначе забули. З трьох експортних зернових ячмінь упав найбільше. І врожай не вельми високий, тому й на продаж мало чого є. Про кукурудзу говорити трохи зарано, хоча врожай загалом може бути 26 млн тонн (середній варіант від учених). Трейдерська спільнота веде мову про трохи менші качани (24 млн тонн) й оцінює можливий експорт на рівні 20 млн тонн. Щодо пшениці — 15 млн тонн із огляду на нижчий врожай. Тренд сезону: нікого не цікавить, що врожай значно менший. Усі кажуть про те, що хліба вистачить: і внутрішній ринок нагодувати, і зовнішніх споживачів задовольнити.
Поступилися місцем на ринках
В умовах повномасштабної війни, заблокованих портів, конфліктів із прикордонними країнами ЄС за ринки Україна зуміла чимало виростити й продати. Загалом 2022/2023 маркетингового року (МР) на зовнішні ринки було відправлено більше продовольства, ніж 2021/2022 МР. Так, експортували 49 млн тонн зерна. Українська пшениця — 16,8 млн тонн, або 80% врожаю 2022 року, — не лише нагодувала людей в Африці, а й змогла зміцнити позиції України на окремих ринках Європи. Водночас українська пшениця воєнного 2022/2023 МР дала змогу добряче заробити турецьким виробникам. Додам, що зерно з України стало причиною протестів поляків, допомогло європейським фермерам отримати додаткові субсидії й навіть стало причиною рішення Єврокомісії про заборону постачання продовольства з України до п’ятьох прикордонних країн ЄС. Ця заборона на пшеницю, кукурудзу, ріпак, соняшник діє до 15 вересня. І, до речі, не факт, що у вересні ситуація зміниться на краще. Й ця невизначеність з експортом до ЄС та постійні «трабли» з транзитом дуже непокоять виробників і торговців, бо «зерновий коридор» останнім часом то працює, то не працює. Торгівля в портах Великої Одеси останнім часом і так була скоріше номінальна, зважаючи на блокування РФ кількох десятків кораблів з продовольством. А після ракетної атаки Росії в ніч проти 19 липня на зернові термінали та інфраструктуру в портах Одеса і Чорноморськ торгівля взагалі була змушена зупинитися. Пошкоджень зазнала зернова інфраструктура міжнародних і українських трейдерів і перевізників Kernel, Viterra, CMA CGM Group. Більшість трейдерів вирішила для себе, що «зерновий коридор» 2023/2024 МР не працюватиме, відтак масово переходить на відвантаження через порти Дунаю. Ба більше, згідно з інформацією ДП «Адміністрація морських портів України», саме порти Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ планують зробити основними для експорту в разі остаточного припинення роботи «зернового коридору». Відповідно, одночасно з активною торгівлею в дунайських портах кипить робота з модернізації порту Рені та швидко просувається розширення порту Ізмаїл. З огляду на зменшення врожаю, навіть якщо «зерновий коридор» не працюватиме, ці два інших шляхи — через Європу та Дунай — забезпечать Україні місце в клубі глобальних торговців зерном. Хоча ніде правди діти — десь таки вже довелося поступитися місцем на ринках іншим гравцям (сподіваємося, тимчасово). Адже через падіння виробництва та проблеми з логістикою частину ринків втрачено й доведеться знову завойовувати їх після перемоги. А от питання ціни залишається актуальним.
Логістика коштом фермерів
2023/2024 рік стане ще одним роком випробувань. Пересічні хлібороби вже оговталися від шоку війни та зробили ставку на завжди ліквідний соняшник. Але й кукурудзи, хоч як дивно, насіяли чимало. Хоча можна було б зробити ставку на овес чи просо, які зазвичай скуповують на корені. Пріоритетними для фермерів залишилися кукурудза та пшениця, які торік вивозили як могли й за будь-яку ціну (аби тільки продати). Так, минулої весни-літа при ціні продовольчої пшениці у світі на фізичних ринках у 330 дол./т FOB, українські виробники мали лише 150 дол./т. Різницю між 330 та 150 забирали логістика й дорога перевалка. Якби не війна та вимушені «коридори», на початку експортного сезону за тонну якісної продовольчої пшениці (на базисі EXW елеватор) український аграрій отримав би 260–270 дол./т. Величезна машина експорту: «зерновий коридор» через порти, «шляхи солідарності» через європейські країни — все це працює внаслідок втрат вітчизняного фермера. 2023/2024 МР вітчизняні фермери чекають на кращу ціну. Але особливих передумов для цього наразі немає. Єдине, на що точно можна буде розраховувати, — відносно жвавий попит на продовольче зерно на тлі очікуваного падіння загального валу. Крім того, підігріти ситуацію може потенційно невисока якість зерна, адже технологічний пакет виробники звели до мінімуму. Тому традиційно слід очікувати на жорстку конкуренцію (за високоякісне зерно) між експортерами та борошномелами з пекарями. Станом на кінець червня на тлі посухи в Європі експортні ціни на великі партії продовольчої пшениці (12,5% протеїну) на умовах FOB порт Констанца (Румунія) становлять 261–265 дол./т (234–240 дол./т, DAP Констанца) з постачанням у липні. Вітчизняні аграрії з надією дивляться в небо й просять Перемоги, гарної погоди, максимальної врожайності. І, нарешті, гідної ціни за вирощене.