Біографія
Олександр Станіславович Сирський народився 1965 року в селі Новинки Владимирської області Росії. 1986 року він закінчив Московське вище загальновійськове командне училище.
Видання Spiegel назвало цю деталь його біографії "однією з гірких іроній нинішньої війни". Російські пропагандисти теж люблять звертати на це увагу і скаженіють, чому такий успішний воєначальник опинився на боці України.
Попри цей факт, більша частина життя головкома пов'язана з Україною.
Розпочав службу з посади командира мотострілецького взводу 426-го мотострілецького полку 25-ї гвардійської мотострілецької дивізії (м. Лубни, Полтавської обл.)
Сирський навчався в Академії Збройних сил України (оперативно-тактичний рівень) та Національному університеті оборони.
Військова кар'єра
Сирський пройшов усіма командними щаблями – починаючи від командира взводу.
Від 1993 року командував мотострілецьким батальйоном 6-ї дивізії Національної гвардії України в Чугуєві, згодом очолив полк.
У 2000-х роках командував 72-ю механізованою бригадою, де дослужився до звання генерал-майора.
Станом на 2013 рік був першим заступником начальника Головного командного центру ЗСУ, був долучений до тодішніх процесів співпраці з НАТО.
Аналітики видання The Economist, коментуючи стиль командування генерала Сирського, зазначають принципи децентралізованого командування, детальне планування, а також використання елементів обману й раптовості.
Бойовий шлях в АТО/ООС
З початком бойових дій на Донбасі 2014 року Олександр Сирський став начальником штабу АТО.
Зкрема, був одним із головних командирів сил АТО під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року, разом з начальником Генштабу ЗСУ Віктором Муженком виїжджав до самого міста, оточеного окупантами. Він же координував вихід українських військових з Дебальцева.
За бої в Дебальцеві Олександра Сирського нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІI ступеня, а згодом присвоїли звання генерал-лейтенанта.
2016 року Сирський очолював Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ, який координує оперативні дії різних українських силовиків на Донбасі. 2017 року був призначений командиром Антитерористичної операції. Від 5 серпня 2019 року – командувач Сухопутних військ ЗСУ. Ще через рік, 2020-го, отримав звання генерал-полковника.
Захист столиці
В перші тижні великого вторгнення РФ Сирський командував обороною Києва.
Під його керівництвом було створено два кільця оборони столиці: одне на зовнішніх околицях та одне – в межах міста.
За рішенням генерала було зруйновано мостові переходи в Київській області, підірвано дамбу на річці Ірпінь у Козаровичах, що також призвело до затоплення позицій російської армії і завадило наступу ворога на столицю.
Сирський пригадував, що найгарячіший епізод оборони Києва був буквально на четвертий або п’ятий день повномасштабної агресії РФ.
"Це був буквально четвертий або п’ятий день повномасштабної агресії. Момент, коли противник захопив плацдарм у районі Мощуна. Там дуже небезпечна ділянка. Найменша відстань безпосередньо до Києва, що забезпечувало прохід аж до площі Шевченка та вхід до міста. Ситуація дійсно ставала критичною. Було вжито всіх заходів, ми майже добу працювали на командно-спостережному пункті батальйону. Були висунуті всі резерви, які ми мали на той час", – описував ситуацію генерал.
Він також погодився з тезою про те, що успіх у київській стратегічній операції можна вважати моментом корінного переламу у війні. Адже саме ця операція продемонструвала, що українці опиратимуться.
"Сирський розділив місто та прилеглі до нього райони на сектори та призначив керувати кожним районом генералів із військово-навчальних центрів, створивши чіткий ланцюжок субординації, якому підкорялися б усі українські військові частини та служби безпеки. Тактичні рішення офіцерам на місцях дозволялося приймати негайно, без необхідності консультуватися зі штабом", — описували журналісти The Washington Post підготовку Сирським оборони Києва.
Після перемоги в битві за Київ Олександр Сирський отримав звання Героя України.
Блискучий контрнаступ на Харківщині
Восени 2022-го Сирський був одним з командувачів контрнаступу на Харківщині.
Олександр Сирський — із тих досвідчених офіцерів, які готуються до всіх непередбачуваних обставин. Навіть до тих сценаріїв, які сам він вважає вкрай малоймовірними", — писала про Сирського у 2022-му році американська газета The Washington Post.
У вересні 2022-го, після наступу у Харківській області, Міноборони України назвало його ім'я серед творців перемог ЗСУ — "атлантів, що тримають операцію на своїх плечах".
"Сирський користується величезною повагою в армії. Імпонує своєю цілеспрямованістю, рішучістю та хитрістю. Він спить лише чотири з половиною години на добу. Єдина релаксація - це щоденні заняття у тренажерному залі", - описував генерала кореспондент ВВС Джонатан Біл, який брав у нього інтерв’ю.
Проте низка офіцерів, з якими спілкувалась ВВС, негативно відгукувалась про Сирського як людину, яка не надто ретельно ставиться до збереження життя солдатів.
А ще, нарікають деякі офіцери, він любить порушувати вертикаль влади і втручатись у керування підрозділами аж до рівня роти.
Окрім того, співрозмовники вказували, що Сирський має гарні стосунки з Офісом президента, а розмови про його призначення замість Залужного почались ще навесні 2022 року.
Суперечки через Бахмут
За повідомленнями, у Олександра Сирського і у Валерія Залужного були різні погляди на те, що треба робити з Бахмутом.
Спочатку щодо того, чи варто було раніше виходити з міста взимку 2023 року, а потім - чи варто було наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні.
Сирський у 2023-му керував східним угрупуванням військ, яке вело бої на найгарячіших ділянках фронту. Битва під Бахмутом була у його відповідальності.
Як писав New York Times, влітку 2023-го року під час однією з нарад американські стратеги наполегливо рекомендували Залужному зосередитися на прориві на південному напрямку, а не розпорошувати ресурси між південним та східним напрямком. Залужний, як повідомляють джерела, з цим погодився.
Проте українська армія продовжувала наступальні бої за Бахмут, за які виступав Сирський.
В інтерв’ю ВВС Сирський тоді називав наступальну битву під Бахмутом, де загинули тисячі українських військових, "принциповою справою і справою честі". Він казав, що ЗСУ можуть оточити захоплене росіянами місто, проте цього не сталось.
Оборона Куп'янська
З осені 2023 року оперативно-стратегічне угруповання "Хортиця", яким командує Сирський, відповідає за ділянку фронту біля Куп'янська і Лиману. Тут росіяни ведуть потужні атакувальні дії, а українці тримають оборону.
Основна мета РФ на цьому напрямку - відтиснути ЗСУ зі східного берега річок Оскіл і Чорний Жеребець, тим самим зняти небезпеку наступу на окуповані Сватове і Кремінну на Луганщині.
Крім того, армія РФ може спробувати захопити звільненні восени 2022 року Куп'янськ і Лиман, оскільки ці міста важливі в стратегічному плані, є великими залізничними вузлами та необхідні для стійкої оборони в цьому районі.
За пів року атак на цій ділянці російська армія спромоглась лише на незначні просування на відтинку дороги Куп'янськ - Сватове. При цьому вона втратила значну частину техніки і особового складу.
Однак, за словами Сирського, обстановка на цій ділянці фронту продовжує залишатись складною.
Вона пов'язана з тим, що крім Куп'янського напрямку, в кінці минулого року Росія почала наступ біля Сіверська і Часового Яру на Донеччині.
За словами нового головкома ЗСУ, всі спроби противника були невдалими.
370
