Про це йдеться в опублікованій 27 вересня 34-й доповіді моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, яка охоплює вищезазначений період, передає «Громада».
При цьому зазначається, що 29 жертв згодом були звільнені, або їх родичі отримали підтвердження їхнього офіційного затримання.
Зокрема, УВКПЛ задокументувало випадок чоловіка, який зазнав насильницького зникнення з боку Служби безпеки України. Стверджується, що спочатку його затримали, піддавали катуванню та жорстокому поводженню Збройні сили Росії в Запорізькій області.
Після звільнення на початку травня потерпілий вирушив до Запоріжжя, щоб подати скаргу. Коли він підійшов до будівлі СБУ, на нього напали та побили двоє невідомих чоловіків у масках, які потім затягли його до будівлі, роздягнули, обшукали та звинуватили у співпраці з ЗС РФ. Ці двоє чоловіків привели потерпілого із зав'язаними очима у квартиру, тримали його там протягом наступної доби та знову били.
Потерпілому вдалося втекти, але наступного дня його було затримано поліцією та СБУ та переведено в невстановлений будинок, де його тримали до 24 травня без жодних контактів із зовнішнім світом. Протягом цього часу родичам не повідомляли про його долю. Потім його перевели до будівлі СБУ, повідомили про підозру в колабораційній діяльності (стаття 111-1 Кримінального кодексу), і суддя призначив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Натомість зазначається, що насильницькі зникнення та свавільні затримання цивільних осіб були повсюдними на території під контролем РФ чи пов'язаних з нею озброєних груп: УВКПЛ зафіксувало 407 таких випадків (359 чоловіків, 47 жінок, 1 хлопчик).
Більшість жертв були чинними або колишніми державними службовцями місцевих органів влади, правозахисниками, активістами громадянського суспільства, журналістами та працівниками ЗМІ. УВКПЛ також зафіксувало насильницькі зникнення священнослужителів, відставних військовослужбовців ЗСУ, співробітників служб із надзвичайних ситуацій і муніципальних установ, а також цивільних осіб, які не обіймали ніяких державних посад.
Задокументовано 18 жертв (17 чоловіків і 1 жінка), які були знайдені мертвими після зникнення; деякі з них були з ознаками насильницької смерті, інші померли в місцях тримання під вартою через брак медичної допомоги.
Зазначається, що принаймні 232 жертви залишаються свавільно позбавленими волі, більшість із них перебувають у невідомих місцях із невідомими умовами тримання під вартою. 160 жертв або було звільнено з місць несвободи, або вони самі втекли, або їх було залишено під час відступу ЗС РФ.
Ще 15 жертв було звільнено, як вказують в УВКПЛ, під час так званих "обмінів військовополоненими". При цьому в управлінні зауважують, що затримання цивільних осіб із метою проведення обміну може дорівнювати захопленню заручників, що в даному контексті вважатиметься воєнним злочином.
УВКПЛ також стурбоване смертю цивільного громадянина Великої Британії Пола Урі в місці тримання під вартою 10 липня в Донецьку, ймовірно через ненадання йому відповідних ліків проти діабету. Жертва була затримана в Запорізькій області пов'язаними з Росією озброєними групами під час евакуації цивільних осіб та, як повідомляється, пізніше переслідувалася в судовому порядку як найманець.
В ООН наголошують, що будь-яка навмисна бездіяльність у наданні необхідної медичної допомоги, що серйозно загрожує фізичному чи психічному стану або недоторканності будь-якої особи, яка перебуває під владою супротивної сторони, та позбавлена волі у зв'язку зі збройним конфліктом, також дорівнює воєнному злочину.
УВКПЛ також задокументувало насильницьке зникнення 36 цивільних, які були затримані ЗС РФ та пов'язаними озброєними групами під Маріуполем у березні та квітні, коли вони намагалися привезти в місто гуманітарну допомогу. Після їх арешту окупаційні сили відмовилися визнати факт затримання жертв або неодноразово приховували дані про їхню долю.
Двох із затриманих було врешті було звільнено через тиждень, а ще 33 - після більш ніж двох місяців утримання. Жертви повідомляли, що їх доставляли до різних неофіційних місць несвободи, де тримали в закритих переповнених кімнатах чи камерах, та забезпечували мінімальною кількістю води та їжі.
Зазначається, що їх били, катували струмом та іншим чином жорстоко поводилися. У деяких місцях цивільні трималися під вартою разом із військовополоненими, багато з яких мали видимі сліди катувань і поранень, але, як було видно, не отримували аніякого або достатнього лікування.
Загалом впродовж звітного періоду УВКПЛ виявило 76 місць несвободи, де цивільні особи перебували під вартою з підстав, пов'язаних із конфліктом. Серед цих об'єктів 44 контролювалися армією Росії або пов'язаними з нею озброєними групами, 10 – органами влади Російської Федерації (8 у Російській Федерації та 4 у Криму). 26 місць несвободи, які контролювалися ЗС РФ або пов'язаними озброєними групами, були неофіційними.
Українські органи влади, за даними ООН, контролювали 20 таких місць, зокрема 7 неофіційних, серед яких приватні квартири, санаторії та підвали занедбаних будівель.
Більшість осіб, яких тримали під вартою в неофіційних місцях, повідомили УВКПЛ про жорстоке поводження та нелюдські умови перебування, зокрема тримання в переповнених ізольованих приміщеннях, брак їжі, води, санітарних умов, доступу до медичної допомоги та зв'язків із родичами. У 12 з цих неофіційних місць несвободи жертви також зазнавали катувань і сексуального насильства або були свідками катувань інших затриманих.
Загалом в організації повідомили, що за лютий-липень українські суди ухвалили 260 вироків проти цивільних осіб, які переслідувалися за злочини, пов'язані з конфліктом (а саме щодо 261 особи - 94 чоловіків та 67 жінок).
В цьому контексті вказано, що УВКПЛ зафіксувало 27 випадків свавільного затримання, насильницьких зникнень, катувань, жорстокого поводження з обвинуваченими та підозрюваними з метою примусу їх до надання свідчень, процесуальних порушень під час обшуків чи арештів, а також ненадання доступу до адвоката під час затримання і допитів.
30
