Інформує "Громада", посилаючись на Суспільне Кропивницький
Кропивничанка, тренерка з гендерних питань Вікторія Талашкевич:
Як відзначати 8 березня кожна жінка, кожна родина вирішує сама. Що стосується вихідних днів, мені здається, що Україна може орієнтуватись на кращі європейські практики, які передбачають всього кілька загальнонаціональних вихідних днів. Це релігійні свята, що логічно, бо в ці дні більшість часу проводять з родиною так чи інакше – я маю на увазі Різдво та Великдень. І загальнонаціональні свята, наприклад, День Незалежності. Що стосується Днів пам'яті, Дня татуся, Дня захисників і захисниць – це профільні свята. Можемо подискутувати – чому б не зробити вихідним День лікаря? Це неймовірно важлива професія. Або День вчителя зробити вихідним.Тому я абсолютно підтримую ідею про те, що вихідних загальнонаціональних днів має бути менше. З іншого боку держава має дбати про те, щоб роботодавці надавали працівникам повноцінні вихідні. Стосовно 8 березня – вважаю, абсолютно логічним перейменування свята в Міжнародний день за права жінок – такий він повинен мати вигляд в календарі й саме так його мають інтерпретувати та відзначати кожен у своєму форматі – коли ми говоримо про школи, заклади культури й так далі. Те саме стосується 8 травня: вважаю, ми маємо відзначати День пам'яті та примирення разом з Європою, а не як День перемоги Радянської армії. Те, що люди хочуть відзначати 8 березня, як жіноче свято: я вважаю, що люди люблять вихідні дні, люблять святкувати, люблять, коли їм дарують подарунки. І якщо для когось цей день є приводом відсвяткувати – подарувати мамі квіти чи відвідати бабусю – це їхнє право, бажання і потреба має бути в задоволення. Важливо, щоб держава на своєму рівні визначала вектори, які б людям допомагали орієнтуватись, звикати до нових практик, значення свят. Я б у цьому розрізі зробила жіночим днем День ратифікації стамбульської конвенції – день родини, жінки та чоловіка. Інші відзначення – День людей похилого віку, День захисту прав людини – коли кожен може мати можливість святкувати що він хоче й у тому форматі, як він хоче – чи вручення квітів, відвідування якихось закладів – це і є правова держава. Як святкує 8 березня кожна жінка, кожна родина – це її право вирішувати.
Кропивничанка, громадська діячка Наталя Салімова:
Я відчуваю, що живу у патріархальному суспільстві. До 25 лютого почалося це обговорення – День Української жінки перенести на День народження Лесі Українки. Знову починається совковий контекст цього всього – краса та жіночність. Передусім, жінка – це не зовнішні характеристики – гарна-негарна – смаки у всіх різні. Передусім, це людина й історія свята – про її права. Переносити саме жіноче свято краси – це про радянщину, бо контекст свята 8 березня – про права людини та рівність, боротьбу з домашнім насильством, гендерно зумовленим насильством. Нині ми не можемо сказати, що подолали домашнє насильство. Так, від нього страждають і чоловіки, але відсоток жінок набагато більший. Щодо скасування вихідного дня на 8 Березня – це не свято. Це день, який нагадує про те, що колись жінки почали боротьбу за права, і я їм дуже вдячна, що я маю право голосу, незалежність, хоч і відчуваю, що живу у патріархальному суспільстві. Тому день має залишитись, але він не повинен бути вихідним. У нас і так – я, як підприємець, скажу – достатньо вихідних, мені ліпше, щоб він був робочим. Але треба з мізків прибрати цей радянський контекст, бо ми з нього пішли, а він з нас ні. Виховання має починатись з родини, в садочку, у школі, на громадському, державному рівнях: має бути нульова толерантність до насилля, до гендерної нерівності. Хочеться, щоб жінка усвідомила, що вона людина, не інкубатор, і що її щастя залежить від неї самої.
Кропивничанка, підприємиця Катерина Лунгул:
Жіночий день має бути. Зараз воєнний стан, то я проти свят. У мирний час – я за те, щоб був вихідний. Ми ще відчуваємо упереджене ставлення від чоловіків до жінок – коли у мене ділові зустрічі з чоловіками, я це відчуваю – нібито ми щось не так розуміємо, не зможемо, і я маю доводити спочатку свою спроможність вести справи. Це дратує. Бо іноді я можу краще і швидше розв'язувати якесь питання. Але в цей день жінки можуть заявляти про себе – ми нині вирішуємо багато проблем, поки чоловіки на війні, ми захищаємо тил, і про це треба говорити. Я за перейменування свята. Люди звикли відзначати цей день, і я буду дарувати квіти жінкам в моїй сім'ї.
Кропивничанка, історикиня Оксана Бабак:
Розрізняйте поняття "свято" і "День..."Жінки почали боротися за свої права, починаючи з початку 19 століття. Тоді жінка була безправна, існувало традиційне право — жінка була під опікою батька, виходячи заміж, повністю переходила під опіку чоловіка. Придане переходила до чоловіка, якщо раптом вона хотіла б розірвати стосунки, вона собі не отримувала нічого. Також їй не віддавали й дитину. Тож жінки спочатку боролися за це право. Перший міжнародний жіночий день відзначили 28 лютого 1909 року у США. В 1910 році на другій міжнародні конференції зібрались понад 100 делегаток з 18 країн і там виступала Клара Цеткін з пропозицією відзначати такий день кожного року. Вони боролися за те, щоб мати можливість і навчатися, і працювати. У 1911 році на маніфестацію 19 березня вийшло більше мільйона людей. У Києві перший міжнародний день за права жінок відзначили 8 березня 1914 року, хоча там в основному стояли питання пацифістські, бо йшла перша світова війна. Коли більшовики здійснили свій переворот, радянська влада перетворює його у державне свято. В радянській Україні цей день вперше відзначають у 1920 році. Починаючи з 20 років, відбувається своєрідна гендерна дискримінація, бо якраз тоді більшовики починають забирати це право у жінок, які так тяжко його виборювали в усьому світі. Бо якраз жінки не мали політичних прав. В СРСР починають говорить про цей день, як про свято і говорити, що права, які є у жінки, надала радянська влада. Водночас у пральнях, в їдальнях працювали жінки, заробітну плату отримували меншу, ніж чоловіки – така державна гендерна ідеологія існувала, доки не розвалився СРСР. В 1977 році Генеральна асамблея ООН подала пропозицію, щоби 8 березня був Днем прав жінок, щоб викорінювати дискримінацію. В СРСР цей день навпаки деполітизували й знищили першочергове його значення. Цей протестний дух був одержавлений, а потім одомашнений. Я вважаю, що дня коли мене вітають, як жінку, немає бути. Ми не будемо вітати хлопчиків, бо вони хлопчики чи чоловіків, бо вони чоловіки. Я проти того, щоб цей день був вихідним, вважався днем жіночності, бо сьогодні жінки працюють в науці, в космосі, захищають кордони, або, якщо хочуть, займаються господарством. Я підтримую те, щоб цей День за боротьбу з правами жінок був, і на усіх рівнях проговорювали цю тему гендерної нерівності.
Історія свята 8 березня
Історія жіночого дня почалася 8 березня 1857, коли американські текстильниці Нью-Йорка вийшли на демонстрацію з вимогою рівної з чоловіками зарплати й поліпшення умов праці. 8 березня 1908 року в Нью-Йорку відбулася демонстрація. Тисячі жінок вимагали права голосу, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. 28 лютого 1909 року в США вперше відзначили Національний жіночий день. Ідея Міжнародного жіночого дня запропонована Кларою Цеткін (Соціал-демократична партія Німеччини) на жіночій зустрічі на Другому світовому конгресі соціалістичної партії. Німецька соціалістка та журналістка Клара Цеткін запропонувала визнати 8 березня Міжнародним жіночим днем на честь пам'яті демонстрацій робочого жіноцтва в Америці.
382
