За городи не платимо: ВАР розвінчує міфи про законопроєкт 5600

МПЗ – не новий податок

Законопроєктом вводиться поняття мінімального податкового зобов’язання (МПЗ). У багатьох з’явилось хибне уявлення, що це — новий податок. Але це не так.

«МПЗ — не новий і, тим більше, не додатковий податок. Це механізм, якій забезпечує сплату тих податків, які вже встановлені та повинні сплачуватися. Фактично це мінімальна сума податків, яку зараз повинні сплачувати сільгоспвиробники в розрахунку на 1 га. Ті, хто працюють легально, їх вже сплачують», — пояснює заступник голови ВАР Михайло Соколов.

• фізична особа сплачує податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір (ВЗ) з усіх своїх доходів. Також — податок на землю і ПДФО з орендної плати;
• юридична особа — єдиний податок 4-ої групи та як податковий агент — податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з орендної плати та зарплати своїх працівників. Також — єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

Ціль законопоєкту – щоб легалізувались і почали платити податки ті, хто й раніше повинен був їх сплачувати, але цього не робив.

МПЗ не нараховується на городи

В першому читанні законопроєкту дійсно була норма, згідно з якою МПЗ мало розраховуватись для всіх земель, що знаходяться в обробітку. Пільгу планувалось надати тільки на земельні ділянки до 0,5 га. Однак, до другого читання цю норму замінили на іншу: МПЗ буде розраховуватися лише для земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів. Тобто присадибні ділянки в цю категорію не потрапляють. Також мінімальне податкове зобов’язання не визначається для земель дачних, садівничих, городницьких кооперативів. Сюди ж відносяться землі, які дістались у власність чи користування членам цих кооперативів через приватизацію, купівлю, оренду.

З 1 га городу не потрібно платити 3 тис. грн в місяць

МПЗ встановлює мінімальну суму податків з одного гектара на рік, а не місяць. Ця сума в середньому становитиме 1400 грн і через два роки — після закінчення пільгового періоду. Крім того, як вже заначалось, МПЗ для городів не запроваджується, воно розраховується для земельних ділянок у полі, що знаходяться за межами населених пунктів та садових товариств. Таким чином, у такому твердженні взагалі немає жодного слова правди.

«Сплата податків незалежно від врожаю», — маніпуляція

Загалом, так вже працює весь легальний аграрний бізнес, бо ті податки, що він сплачує не залежать від наявності врожаю та комерційних успіхів. Єдиний податок 4-ї групи або податок на землю, ПДФО з орендної плати та із зарплати працівників, як і ЄСВ за працівників та військовий збір, визначаються розміром нормативно-грошової оцінки землі (НГО), орендної плати та зарплати, а не доходом або прибутками підприємства. Яскравий приклад цього — ситуація із посухою в Одеській області минулого року. Аграрії були змушені заплатити всі податки, незважаючи на те, що в області загинуло до 90% озимих і вони мали колосальні збитки.

«Разом з тим, наприклад, податок на прибуток дійсно залежить від результатів господарської діяльності й аграрії мають право його використовувати замість єдиного податку 4-ої групи (ЄП4), але ж цього майже ніхто не робить. Навпаки: аграрії відстоюють своє право продовжувати користуватися ЄП4. Те саме стосується і ПДФО та ВЗ фізичної особи з доходів від реалізації с/г продукції. Їх розмір прямо залежить від врожаю та складає 19,5% суми виручки. Але його абсолютне значення в будь-якому разі значно перевищує встановлений завдяки МПЗ мінімум та складає щонайменше 3000 грн з 1 га. Тому не дивно, що ті одноосібники, які працюють легально, продають свій врожай не як фізичні особи, а як сімейні фермерські господарства, або як звичайні платники єдиного податку 4-ої або 3-ої групи. Тому подібні твердження про те, що аграрії змушені будуть платити податки незалежно від урожаю — маніпуляція, яку використовують противники легалізації, щоб ввести суспільство в оману, нібито випадково «забуваючи» сказати, що так є і зараз», — зазначає Михайло Соколов.

Про розмір МПЗ

В деяких публікаціях зазначається, що нібито мінімальне податкове зобов’язання складатиме 5% від вартості землі на рік. Однак, такого показника як «вартість землі на рік» не існує. Мінімальне податкове зобов’язання становитиме 4% від нормативно-грошової оцінки (НГО) землі у 2023-му та 2024-му роках. А у 2025-му році зросте до 5% від НГО. Нормативно-грошова оцінка у кожному регіоні різна, відтак сума сплачених податків коливатиметься від 1200 до 1500 грн/рік з 1 га. При цьому виручка з 1 га становить від 20 тис. грн до 45 тис. грн/рік і це — на зернових, олійних та технічних культурах. А в разі вирощування овочів, ягід, фруктів — значно більше.

 Нібито постраждають селяни-одноосібники

Селяни, які обробляють свою землю самостійно і роблять це легально, – не постраждають. Їм не доведеться нічого додатково сплачувати. Але тим, хто ухиляється від сплати податків, тепер платити справді доведеться.

«Постраждають не селяни-одноосібники, а ті хто ухиляються від сплати податків. Погодьтесь, якщо говорити так, як є насправді, то виходить зовсім інший сенс. Доречі, в цьому і є обов’язок держави — унеможливлювати несплату податків. Бо інакше виникає несправедливість, яка руйнує державу та суспільство з середини, коли одні сплачуть податки, а інші ні. Тоді у перших виникає питання – а ми що крайні? І все йде до того, що податки не сплачує ніхто, а це розпад держави. Також під нібито обробітком землі одноосібниками часто приховується схема нелегальної оренди землі. Звичайно, існує певний відсоток селян, які свої паї обробляють самостійно. Однак, це точно не 10 млн га с/г земель, що є третиною від всіх с/г земель країни, з яких сьогодні не сплачуються податки. Якщо подивитись на ті землі, які нібито належать одноосібникам, то побачимо, що в переважної більшості випадків поле обробляється єдиним масивом. Це означає, що зовсім не самі люди, яким належить ця земля, її обробляють, а тіньові фермери. Тобто це — середні або навіть великі підприємства, які переховуються від сплати податків, маскуючись під пайовиків», — наголошує заступник голови ВАР. 

Село не зубожіє, а навпаки – отримає додаткові кошти

Місцеві бюджети першими виграють від впровадження мінімального податкового зобов’язання. Адже єдиний податок 4-ой групи та податок на землю на 100%, а податок на доходи фізичних осіб на 60% надходять до місцевих бюджетів. Згідно з підрахунками експертів ВАР всього держава отримає додатково близько 14-15 млрд грн на рік. І це — лише прямі надходження від зазначених податків. Крім того, буде ще й додатковий позитивний ефект від скорочення обороту тіньового зерна та, відповідно, шахрайства з податком на додану вартість (ПДВ). Причому, переважна більшість цих прямих додаткових надходжень надійде саме до місцевих бюджетів.

Продукти не подорожчають

Запровадження МПЗ не впливає на вартість товарів харчування, оскільки їхня ціна визначається цінами на міжнародному ринку, — Україна багато продуктів експортує та імпортує. Крім того, для виробників, які працюють легально і продають свою продукцію у звичайних магазинах, нічого не змінюється: вони вже платять мінімум, який встановлюється.