Інформує "Громада", посилаючись на nv.ua
За словами Олександра Лукашенка, альтернативою використанню Росією «всієї своєї могутності» мають стати переговори без попередніх умов, які зафіксують припинення вогню та розведення військ. Важко уявити собі, що Лукашенко виступив із цими ініціативами самостійно, без погодження з Кремлем. Тим більше, що у Москві відреагували на ці його пропозиції негайно: прессекретар російського президента Дмитро Пєсков пообіцяв, що Лукашенко зможе обговорити свої пропозиції з Володимиром Путіним вже наступного тижня, перед засіданням Вищої Державної ради Союзної держави — пише Віталій Портников для Радіо.Свобода. Цікаво, що пропозиції щодо припинення вогню без попередніх умов ми чуємо не лише від Лукашенка. З аналогічною пропозицією виступив й інший політик, який відомий своїми особливими стосунками з Путіним — прем'єр Угорщини Віктор Орбан. Орбан запропонував угорському парламенту ухвалити постанову про припинення вогню.
Ми маємо говорити не про мирні переговори, а про припинення вогню. Якщо буде припинення вогню, тоді є шанс подумати про перебіг мирних переговорів. Насамперед має бути припинення вогню, щоб більше не гинули люди, щоб більше не руйнувалися міста, щоб більше не гинули цивільні. Якщо це буде, тоді може бути прорив», — заявив Орбан.
Ультиматум демонструє не силу, а слабкість Росії
Не треба доводити, що пропозиція Орбана практично відтворює пропозицію Лукашенка — і навпаки. Отже, це і є план Москви, її новий ультиматум: припинення вогню та розведення військ або ядерний удар. Але цей ультиматум демонструє не силу, а слабкість. Він свідчить, що Кремль побоюється наслідків можливого українського контрнаступу, звільнення нових територій від загарбників. І запобігти цьому хоче не за допомогою військових, а за допомогою політичних інструментів. Хоче зупинити українські війська, не дозволити їм наступати на позиції агресора, отримати можливість краще підготуватись до власного наступу та нової окупації українських територій. Але щоб не демонструвати слабкості, воліє, щоб із миротворчими пропозиціями виступали союзники, а не самі представники російського політичного керівництва. При цьому те, що і в цій ситуації Кремль сприймає перемир’я виключно як військову хитрість, свідчить реакція кремлівських чиновників на слова Орбана про можливе введення на територію України західних миротворців. Здавалося б, якщо Росія справді хоче миру, чому б їй не підтримати введення таких військ? Адже їхня присутність гарантує, що війна не відновиться знову, що українська армія не почне наступати на «нові регіони Росії»! Але в тому й річ, що Кремль цікавить інше — щоб його власним військам ніхто не міг завадити окупувати нові регіони України! А присутність військ НАТО чи Євросоюзу стане серйозною перешкодою для продовження агресії. Саме тому Москві не потрібний мир. Російське керівництво хоче перемир’я «по-лукашенківськи» — тимчасового перепочинку для своєї армії та гарантії того, що деокупація захоплених Росією українських територій не відбудеться.
377
