Це справа, яка не просто допомагає фізично, але й зігріває серця солдатів на фронті. Кожна маскувальна сітка — це не просто шматок матеріалу, а результат наполегливої праці та великої любові жінок, які вкладають душу у кожен вузол, кожен елемент. Серед тих, хто щоденно віддається цій благородній справі, можна виділити: Галину Сиору, Любов Назаренко, Валентину Маркасян, Ольгу Кожухар, Галину Завалко, Любов Болдецьку, Наталію Бережиленко, Віру Жеребченко, Тетяну Зазимко та Світлану Бутенко.
Ці жінки, як бджілки, зосереджені та невтомні у своїй роботі. Вони збираються разом, обговорюють останні новини, діляться своїми переживаннями, але головне — вони плетуть сітки, які стають щитом для захисників. Для них це не просто робота — це спосіб виразити свою підтримку, віддячити і навіть захистити тих, хто зараз тримає фронт.
Щодня вони відкладають свої домашні справи, адже на кону стоїть життя їхніх синів, братів, чоловіків та усіх тих, хто бореться за Україну. Їхня праця є виразом безмежної любові та патріотизму. Кожна з них має власну історію, свої переживання, але всіх об’єднує одна спільна мета — перемога України.
Крім плетіння, жінки вкладають у сітки щирі побажання та вірші, які додають військовим віри та натхнення.
«Так, один із таких віршів написала Тетяна Зазимко, і його простота та сила зворушують до глибини душі:
Дякуємо Вам, наші захисники,
За Ваші нелегкі дороги,
За безсонні ночі.
Нехай Вас Бог береже,
А на орків куряча сліпота нападе,
Перемога буде за нами
І весною сади зацвітуть,
І ясне небо і сонце буде світить.
Героям Слава!»
Ці рядки відображають почуття не лише однієї людини, але й усієї громади, яка з трепетом і гордістю підтримує своїх захисників. Жіночки Тишківської громади вірять у кожного солдата і знають, що їхня праця, хоч і не на передовій, має вагоме значення у наближенні перемоги.
Але це ще не все. Разом із сітками до передової відправляються й малюнки дітей, які стають джерелом невимовної підтримки та радості для військових. Маленькі руки створюють справжні шедеври, вкладаючи у кожен малюнок свою любов і віру у перемогу. Дитячі роботи передають те, що часом не можуть висловити дорослі: прості, щирі побажання, які торкають серце.
Тетянка з 3-го класу написала своє побажання для солдатів, яке відправили разом із черговою сіткою:
«Пишаюсь тим, що маю таких сильних Янголів-Охоронців. Я молитиму Бога, щоб він зберіг твоє життя і повернув додому живим і здоровим до тих, хто чекає і любить».
Ці слова маленької дівчинки ніби осяюють світлом і теплом, дарують надію на те, що кожен воїн повернеться до своїх близьких і рідних.
А інша учениця, Іринка, написала такі слова, які справді вражають своєю глибиною:
«Я — вдома, я — в тиші. Тому що ти, мій Герою, давно не дома, не з родиною. Низький уклін тобі за це».
Ці дитячі слова, сповнені щирості та невимовної вдячності, виражають почуття не лише дітей, але й усіх дорослих, які моляться за здоров’я і безпеку своїх рідних на фронті. Малюнки, листи і вірші, вкладені у сітки, стають справжнім оберегом для наших солдатів.
Робота жінок Тишківської громади — це не просто плетіння маскувальних сіток, це справжня життєва філософія, яка демонструє, що навіть у найважчі часи завжди є місце для добрих справ. Їхні зусилля — це символ незламності українського народу, його готовності підтримувати одне одного у будь-яких умовах.
Ці жінки не шукають визнання чи слави. Вони роблять це від серця, бо розуміють: кожна сітка, кожен малюнок, кожне добре слово — це маленький внесок у велику справу нашої спільної перемоги.
Тишківська громада живе заради майбутнього. Вони вірять, що перемога вже не за горами, що настане день, коли сади зацвітуть, а сонце буде світити у мирному небі. І цей день настане завдяки тим, хто бореться на фронті, і тим, хто підтримує їх тут, у тилу.
372
