Цей матеріал - враження організатора, тож він може здатися суб’єктивним.
Підготовка та бажання зробити щось особливе
Я навіть не знаю з чого почитати цей матеріал, адже емоції переповнюють навіть через дві доби після завершення заходу.
Ідея створення шкільного міні-футбольного турніру до Дня села Тишківка виникла вже достатньо давно, адже дітлахи нашої громади постійно зверталися з проханням провести для них якісь змагання. З цією ідеєю я звернувся до людини, яка найбільше розвиває в нашій громаді “гру мільйонів” - президента ФК “Агротех” Сергія Сауся. Сергій Іванович підтримав мою ініціативу й сказав, що це треба зробити круто, аби дітям запам'яталося. То для мене був виклик. Що ж можна зробити в дитячому міні-футбольному турнірі такого, щоб це вразило? На початку я поняття не мав, чим ми можемо здивувати учасників та глядачів.
Але “очі бояться, а руки роблять”. Почалося все із запрошення команд. І тут дуже допомогли два учні навчальних закладів - бронзовий призер цьогорічного чемпіонату області з футболу Михайло Сивак та "спадковий" футболіст Назар Комар. Саме ці хлопчаки займалися створенням команд у Тишківці. В підсумку, в них вийшло організувати аж чотири колективи. Ну а я запросив команду з Гаївки та гостей із сусідньої громади - Добровеличківки та Липняжки. На жаль, за день до турніру гаївчани відмовилися від участі. Ну а от з Добровеличківки до нас їхала команда, якій, по одному ні Діма Лямзін, ні Михайло Сивак, ні Максим Соболєв, протистояти не могли, на мій погляд.
Далі почалася робота над придбанням кубків та медалей. Ну і для цього поїхав у Кропивницький, аби власними очима вибрати найкраще. Вже звично для себе, нагороди купував у магазині “Вища ліга” Андрія Братасюка. Цей чудовий чоловік дізнавшись, що ми робимо дитячий турнір, зробив нам гарну знижку, що не може не тішити)
А от дипломи, як і всі афіші та привітання, нам розробив неперевершений Роман Чорней. Сподіваюся, вдалося реалізувати бажання відштовхнутися від шаблонних нагород.
І що найголовніше - основне приготування до турніру проходило в День захисників та захисниць України. Тобто, в усіх був вихідний. Ну, працівники рекламної агенції Любові Шрамко “Ларго”, спеціально для нашого турніру, прийшли на роботу, щоб виготовити усі наклейки на медалі, кубки та надрукувати дипломи, для яких ми використовували не звичний папір. Тож, навіть на дотик наші “грамоти” за призові місця відрізняються від традиційних.
Процес створення призів був настільки довгим, що м'ячі я фізично не встиг купити. Навіщо вони? Неодноразово чув, як діти розповідали, що грають у волейбол та баскетбол футбольним м’ячем. Тому, я намагався використати цей турнір і для вирішення такої проблеми. Кошти на закупівлю інвентарю надав ще один всім відомий меценат - Ігор Неофіта, якому геть не все одно наскільки якісно діти займаються спортом. Думаю, такі подарунки зайвими не будуть.
Я вдячний долі, що цілий натовп допомагав мені, адже сам би я точно нічого не встиг. Так, будівельна бригада ТОВ “Агротех” покосила газон на стадіоні, а Михайло Сивак із вчителями фізичної культури Олегом Коломійцем та Олександром Думичем розграфили міні-футбольний майданчик. Мало того, Олег Святославович сам здогадався, хто буде головним арбітром турніру)
Так от, забравши все своє “золото”, я поїхав у Новоархангельськ, де, разом із директором опорного закладу “Тишківський ліцей” Людмилою Гармаш та педагогом-організатором Ольгою Мороз, купували продукти для того, щоб наші дітлахи не залишилися голодними. Ну, в справах кухонних я далеко не професіонал, а тому Людмила Миколаївна та Ольга Миколаївна самостійно вибирали товар. Моя роль обмежилася лише перенесенням пакетів. Тож, стіл був класним) Якщо чесно, я вперше бачив, щоб на дитячих турнірах було харчування. Думаю, цим ми можемо пишатися.
День турніру
Погода нас налякала, але не розчарувала. Зранку йшов не великий дощ і було хвилювання, що батьки учасників просто не відпустять своїх чад у таку “страшну” погоду. Втім, вже о 8:00 опади припинилися, а коли перевірили готовність команд, то виявилося, що хлопчаки опорного закладу вже розминаються на стадіоні! Добровеличківка та Липняжка теж дуже хотіли приїхати, а тому просили провести турнір за будь-якої погоди. Ну як можна відмовити дітям? Вже о 9:00 ми прибули до будівлі школи й розпочали підготовку. І тут знову варто віддати належне Ользі Мороз, яка, на свій страх і ризик, винесла апаратуру для того, щоб церемонія відкриття набула більш традиційного окрасу. Діти допомогли винести парти й усю техніку, а тому, майже без запізнення, розпочалася церемонія відкриття турніру. Декілька напутніх слів учасникам сказала начальниця відділу освіти виконавчого комітету Тишківської сільської ради Оксана Поліщук та спонсор змагань Сергій Саусь, який побажав, щоб виграв найсильніший.
Міні-футбольні баталії
Шість команд було розділено на дві групи. Перше тріо складалося з ФК “Авангард” (Добровеличківка), ФК “Тишківська філія УАЛ” та ФК “Тишківська філія опорного закладу”. Ну а в другому за вихід до півфіналу боролися ФК “Липнязький ЗЗСО”, ФК “Тишківський ліцей-1” та ФК “Тишківський ліцей-2”.
Щодо першої групи, то УАЛ і “Авангард” впевнено перемогли Дмитра Лямзіна й компанію - 7:1 та 4:0 відповідно. А от в поєдинку за першу сходинку стало зрозуміло, яка команда є головним претендентом на перемогу в турнірі. Гості з Добровеличківки скористалися тим, що в опонентів стояв далеко не тренований воротар, а тому ця позиція просідала. Як не старався Михайло Сивак, ще й м'яч вперто не хотів залітати до сітки воріт Андрія Кичука. Та щей класно в захисті грали Максим Потураєв і Денис Гончаров. Ну а Данило Марківський і Антон Атамас свої нагоди легко використали - 4:0 - впевнена перемога гостей із Добровеличківки в матчі претендентів на титул.
У другій групі трішки слабшою за конкурентів виявилася друга команда опорного закладу. А от у боротьбі за першу сходинку точилася серйозна боротьба й долю поєдинку вирішив лише один гол. У другому таймі класний удар зі штрафного вдався Богдану Прокопенку - 1:0 - “Тишківський ліцей-1” вийшов до півфіналу з першого місця, а на Липняжку чекало дербі з добровеличківським “Авангардом”. Інтриги в цьому протистоянні не було від слова “зовсім”. Гравці “Авангарду” забивали м'ячі на будь-який смак, що й вилилося в найбільший розгром турніру - 8:0 - Данило Марківський і компанія впевнено покрокували до фіналу.
А от Сиваку і його команді було ой як не просто. Ба більше, гравці опорного закладу навіть першими повели в рахунку: Євген Сущенко потужно пробив під поперечину.
Ну, тиск на головну зірку змагань і, як на мене, найкращого гравця Михайла Сивака зростав. Але ж як класно зрівняв рахунок УАЛ: Сивак з аута відпасував на Кулинича, а Стас обіграв суперника, прокинув собі під удар й потужно пробив у отвір воріт - без шансів для Соболєва. Ну а далі Сивак віддав розрізну передачу на Чугая, який, вийшовши віч-на-віч із голкіпером, без проблем реалізував нагоду - 2:1 - до фіналу дісталася команда, в якій грали лише однокласники!
Перед вирішальними поєдинками всі охочі були запрошені до святкового столу, де легко можна було поласувати бутербродами, печивом, фруктами, солодощами та випити гарячого чаю або кави.
Ну а після “антракту” справа дійшла до розіграшу медалей.
Ті, хто спостерігав за турніром, мабуть, підтвердять, що найбільш видовищним та цікавим був матч за “бронзу” між “ОЗ Тишківський ліцей” та “Липнязьким ЗЗСО”, адже обидві команди мали приблизно один рівень майстерності. Як і в першому матчі, дебютний гол забили тишківчани: після пасу Назара Комара, відзначився Богдан Прокопенко. Але чим захопила липнязька команда, так це характером. Якщо над технікою та тактикою їм ще треба працювати, то от натиску їм не відбавляти. І що найцікавіше: найпомітнішою фігурою в хлопців із Липняжки був 11-річний (!) Ярослав Алійчук. Цей крихітний хлопчина закохав усіх присутніх своїм дриблінгом та прудкістю. У другому таймі швидші гості зуміли все ж таки зрівняти рахунок і перевести поєдинок до серії післяматчевих пенальті. “Обов’язкові” три пенальті обидві команди теж завершили внічию - 1:1. І тут до “точки” підійшли голкіпери, де кращим виявився воротар тишківської команди. Максим Соболєв спочатку відбив “шестиметровий” удар, а потім ще й впевнено переграв опонента - 2:1 - “бронза” турніру дісталася гравцям опорного закладу. Але можу сказати, що липнязьким хлопцям немає чого розчаровуватися. При постійній праці, ці парубки можуть нав'язати боротьбу лідерам.
Ну а фінал став майже повним повторенням матчу між командами в групі: “Авангард” виглядав зіграним колективом, де в кожного є своя роль на майданчику. Тож, абсолютно логічні 4:1 на користь гостей і їм, по праву, дістався кубок переможця Відкритого міні-футбольного турніру серед шкільних команд до Дня села Тишківка.
Але одразу і додам, що не все так погано. Я не можу когось у чомусь звинувачувати, адже хлопці з Добровеличківки постійно тренуються, а от в УАЛа, окрім Михайла Сивака, ніхто не займається футболом регулярно. І якби тишківська команда виграла цей матч, то це можна було б вважати за сенсацію. Варто врахувати, на мій погляд, найважливішу деталь, про яку я згадував на початку тексту: “Авангард” - команда складена з найкращих гравців шкільного віку зі смт Добровеличківка. І в нашій громаді є не менш талановиті хлопці, які, на жаль, цього разу представляли різні команди. Додайте до класу Сивака чудового атакувального гравця Дмитра Лямзіна, голкіпера Максима Соболєва, захисника Богдана Прокопенка та деяких інших і ми б отримали абсолютно інший результат. Як мінімум, боротьба була б цікавішою. Тож, нашим хлопцям не варто розчаровуватися, а тренуватися до наступних матчів, адже саме після поразок смак перемоги солодший.
Нагородження
Церемонія закриття була достатньо довгою, адже кожен учасник турніру отримав свої заслужені медалі та нагороди. Також всі команди отримали футбольний, баскетбольний та волейбольний м’ячі для навчального закладу, який представляли. Окрім того, були вручені й індивідуальні нагороди. Так, у номінації “Кращий голкіпер” переміг страж воріт опорного закладу “Тишківський ліцей” Максим Соболєв. Найкращим бомбардиром змагань став лідер “Авангарду” Данило Марківський, який “наколотив” за чотири матчі більше, ніж будь-яка команда - 11 голів. Ну а от приз “Кращий гравець турніру”, який можна сформулювати як “Приз глядацьких симпатій”, дістався зовсім юному Ярославу Алійчуку, в якого навіть у шкільних змаганнях все ще попереду й впевнений, що він зможе виправдати надані йому аванси.
Ну а після подарунків та нагород всі присутні перейшли до традиційних фотосесій та підсумовування цього по-справжньому теплого, хоч і осіннього, турніру.
Подяка
Свято не відбулося, якби не всі ті, про кого я далі згадаю. Так, звичайно, я вдячний меценатам Сергію Саусю та Ігорю Неофіті, які, як завжди, підтримали мою ідею для покращення дозвілля в нашій громаді, які намагалися зробити свято дітям і яким, як завжди, дістанеться порція критики від диванних експертів, які і в цьому знайдуть самопіар і вигоду. Зручніше ж критикувати, ніж самому щось роботи. Також висловлюю подяку куратору “Активних парків” Яні Височанській, яка намагалася в усьому нам допомогти. “Нам - це кому?” - запитаєте ви. “Нам” - це мені, Ользі Мороз та Людмилі Гармаш, адже саме ці прекрасні жінки були зі мною пліч-о-пліч два дні й, жертвуючи власним часом, намагалися зробити турнір хорошого рівня. Вийшло? Судити учасникам та глядачам. До того ж, до них приєдналися працівники Тишківського ліцею Аліна Лямзіна та Яна Матлаш, за що їм теж вдячний. Також хочу подякувати за вклад і вчителям фізичної культури Аркадію та Миколі Ліщенкам, Олександру Думичу, старості Липнязького старостинського округу Сергію Ахметові, які зуміли організувати команди та привести їх на стадіон. Велика дяка головному арбітру змагань Олегу Коломійцю, який провів зі свистком майже 6 годин. Це дуже складно. При тому, думаю, ні в кого не повернеться язик звинувачувати в упередженості або помилках Олега Святославовича. Результати поєдинків вирішували самі гравці, а не третя сторона. Якщо я раптом когось забув, вибачте, то точно не спеціально. Ми лиш хотіли зробити свято для дітей, на яке вони так довго чекали. Сподіваюся, що вийшло.
Тож,вам усім дякую і до нових зустрічей!
447
